01.04. 2020 р. 7 клас.
ТЕМА. ВІЛ/СНІД і права людини. Причини і наслідки стигматизації і дискримінації. Законодавство України у сфері протидії епідемії ВІЛ-інфекції.
ДАЙТЕ ВІДПОВІДЬ НА ЗАПИТАННЯ.
- Чи правильним є ствердження, що симптоми ВІЛ-інфекції
подібні до симптомів інших хвороб?
- Чи означає позитивний аналіз на ВІЛ, що людина хвора на
СНІД?
- Чи є ВІЛ-інфікований хворим на СНІД
- Як можна виявити зараження ВІЛ
- Чому не ізолюють
ВІЛ-інфікованих для запобігання поширення цього захворювання?
СНІД є не лише медичною, а й
соціальною проблемою, як для самих ВІЛ-інфікованих, так і для їхніх рідних,
близьких і всіх людей, які так чи інакше пов’язані з ними.
Трагізм ситуації полягає в її необоротності. ВІЛ-інфікована
людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але
ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина, наділена такими
самими правами, почуттями, бажаннями, надіями, як і здорові люди.
Як ми повинні відноситися до таких людей? Як їм жити
серед нас? Які вони мають права? На всі ці питання нам треба дати відповідь.
Вивчення нового матеріалу
1.Вправа «Мозковий штурм»
- Які вам відомі права людини та
дитини в нашій країні?
2.Інформаційне повідомлення вчителя
Конституція
України гарантує всім громадянам України право на належну медичну допомогу, яке
поділяється на право мати доступ до такої допомоги та право отримувати
адекватну медичну допомогу. Право на належну медичну допомогу є соціальним
правом, користування яким пов’язане з певною специфікою, його реалізація
перебуває в залежності від економічних можливостей держави. Але, згідно з
міжнародними зобов’язаннями, які взяла не себе Україна, держави повинні
прагнути поступово забезпечити здійснення усіх соціальних прав.
Основні
проблеми, з якими стикаються у медичних закладах люди, які живуть з ВІЛ/СНІДом
:
·
порушення добровільності тестування на ВІЛ– право на вільне
прийняття рішень про обстеження на ВІЛ та подальше лікування;
·
економічна недоступність– у деяких
медичних установах зберігається практика оплати медичних послуг пацієнтами,
вимагання грошей за надання медичних послуг;
·
дискримінація– обмеження хворих на ВІЛ/СНІД у праві
на отримання медичної допомоги, відмова у прийнятті у медичні заклади,
проведенні хірургічних операцій, надання стоматологічних послуг, розголошення
інформації;
·
стигматизація– соціальна ізоляція хворих на ВІЛ/СНІД,
неприйняття та уникання таких хворих, примусове тестування без їх згоди,
насильство над людьми, які живуть з ВІЛ/СНІД.
Законодавство України забороняє розголошення інформації
про статус ВІЛ, яка вважається конфіденційною, і передбачає цивільну й
кримінальну відповідальність медичних працівників за розголошення такої
інформації.
За Законом України ««Про протидію поширенню хвороб,
зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист
людей, які живуть з ВІЛ», медичний огляд з метою виявлення ВІЛ проводиться
добровільно, за бажанням обстежуваної особи – анонімно. Відомості про
результати медичного огляду, наявності або відсутності ВІЛ-інфекції у особи,
яка пройшла медичний огляд, є конфіденційними й становлять лікарську таємницю. Передача таких
відомостей дозволялася тільки особі, якої вони стосуються, а у випадках,
передбачених законом України, також законним представникам обстежуваного,
установам охорони здоров’я, органам прокуратури, слідства й дізнання, судам.
Досить часто
ВІЛ-позитивним відмовляють у наданні медичної допомоги в медичних установах,
незважаючи на пряму заборону такої відмови, закріплену у ст. 16. Закону «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом
імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з
ВІЛ».
У статті 7 Закону йдеться про права всіх громадян України, в тому
числі і дітей. А саме: громадяни України, іноземці та особи без громадянства,
які постійно проживають або на законних підставах тимчасово перебувають на
території України, мають право на:
- медичний
огляд з метою виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини;
- одержання
офіційного висновку про результати такого медичного огляду та кваліфікованих
рекомендацій щодо запобігання розповсюдженню ВІЛ-інфекції.
Так, зокрема медичний огляд проводиться добровільно.
У разі виявлення ВІЛ-інфекції у неповнолітніх віком до 18 років, а також
у осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними, працівник
закладу охорони здоров'я, в якому проведено медичний огляд, повідомляє про це
батьків або інших законних представників зазначених осіб (стаття 9 Закону).
Крім того, вперше в країні
введено спеціальну норму, в якій йдеться про права ВІЛ-інфікованих громадян (в тому числі і неповнолітніх).
Так, стаття 17 говорить, що ВІЛ-інфіковані та хворі на СНІД
громадяни України користуються всіма правами та свободами, передбаченими
Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами України.
Крім загальних прав і свобод, вони мають право також на:
-
відшкодування збитків, пов'язаних з обмеженням їх прав, яке мало місце
внаслідок розголошення інформації про факт зараження цих осіб вірусом
імунодефіциту людини;
- безоплатне
забезпечення ліками, необхідними для лікування будь-якого наявного у них
захворювання, засобами особистої профілактики та на психосоціальну підтримку;
- безоплатний
проїзд до місця лікування і у зворотному напрямку за рахунок лікувальної
установи, яка видала направлення на лікування;
- користування
ізольованою жилою кімнатою.
Неправомірні дії посадових
осіб, які порушують права ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД, їх рідних і
близьких, можуть бути оскаржені до суду (стаття 19 Закону).
3.Робота з термінами
Стигма - це упереджене або яке принижує гідність ставлення до людини
або групи людей, що призводить до знецінювання статусу цієї людини або групи
людей в очах суспільства.
Дискримінація – це
ізоляція або відторгнення людини суспільством, яке формує до ній несправедливе,
упереджене ставлення на основі приналежності до відповідної групи людей або
того, що оточуючі вважають ЇЇ членом такої групи.
